Які гріхи приховують поняття такі, як перелюб (зрада), сексуальні збочення та мастурбація (онанізм). На що слід закцентувати увагу при сповіді?

У даній статті доступно описується про таїнство сповідь, як правильно приступати до сповіді, що вкрай необхідно розказувати детально пароху та який є гріх, коли людина говорить неправду.

Зараз у 21 столітті священників дуже важко чимось здивувати.

«Сповідь» (покаяння) – це…

Християни, що належать до західного обряду визнають 7 святих таїнств, до яких і входить таїнство покаяння (сповіді). Ще з давніх часів, коли з’явились перші християни, сповідь мала різні назви, такі як розрішення, покаяння, примирення, щирий жаль за свої гріхи, тощо. Сповідати людей має право священник у церкві, який через молитви до Святого Духа, може відпускати гріхи, які людина свідомо при ньому визнає, які могла вчинити від того часу, коли прийняла тайну Хрещення.

Основоположником всіх святих таїнств був Ісус Христос, який через апостолів відпускав людям гріхи і так само зараз священники у церквах, що є нащадками учнів Христа, можуть розрішувати людські гріхи. Священник не має права осуджувати жодну людину, а є лише слухачем та порадником. При прийнятті цього таїнства покаяння, людина очищає свою душу та дістає можливість почати життя з чистого аркуша.

Яким чином зробити короткий іспит совісті перед сповіддю?

Для того, щоб правильно висповідатися, слід до цього готуватися заздалегідь, а саме: пригадати собі коли востаннє сповідались, які від того часу були вчинені проступки та попросити пробачення, якщо перебуваєте у гніві чи сварці.

Перше розрішення у житті людини набуває правильності, коли людина усвідомлює гріхи з дитячих років та щиро обіцяє поправитись.

Коли люди висповідались, якщо отець дав розрішення гріхів, то можна приступити до ще одного із таїнств – до святого Причастя, помолившись відповідні молитви перед сповіддю і святим Причастям, а також в цей час потрібно постити.

Головним аспектом при приготуваннях до покаяння є не боятись осуду священника. Священник ні в якому разі не виступає тут суддею, а просто слухачем та порадником, до якого приходять десятки, а то й сотні людей.

Крім того, парох не має права розказувати про що говорив з людиною на сповіді – це є таємниця, яка нікому не відкривається.

Як повинні сповідатись люди?

Для початку у церкві потрібно попередити священнослужителя, що є бажаючі посповідатись та підійти до вказаного місця, де і будете сповідатись коли це буде дозволено, тобто священник повинен перевірити чи немає засторог чи заборон перед сповіддю. Тоді вже можна стати біля сповідальниці, перехреститись три рази та поцілувати хрест та святе Євангеліє, на яке можна покласти праву руку, потрібно назвати своє церковне ім’я та розповідати про вчинені гріхи.

При кінці сповіді, священник покриває єпитрахилем голову людини, що приступила до сповіді і молиться розрішальну молитву, потім над головою сповідника утворює рукою обрис хреста і забирає єпитрахиль з голови людини, що сповідається. Після цього сповідник знову хреститься та цілує хрест та святе Євангеліє. І тільки тоді можна звертатись до отця, щоб благословив для прийняття святого Причастя.

З якого віку Православна Церква дозволяє приступати до тайни «сповіді»?

Православна Церква Західного обряду дозволяє першу сповідь у віці 7 років та упродовж всього життя.

При яких обставинах людина не має дозволу приступити до святої тайни сповіді?

Одним з найважливіших аспектів є те, чи людина отримала святу тайну Хрещення.

Також не допускаються люди, що є під дією наркотиків чи алкоголю.

З такими людьми священнослужитель має право провести бесіду, підтримуючи людину та стараючись відвернути її у правильне русло.

Чи сповідаються психічнохворі особистості?

Дозволено приступати до святої тайни Сповіді лише таким душевнохворим людям, які є неагресивними та тихими, щоб не завдати шкоди оточуючим. Таким людям священник має право читати розрішуючі молитви.

З яким % відвертості слід спілкуватись на сповіді?

На початку сповіді слід признати свої гріхи, розбудити в собі щирий жаль за вчинені гріхи та молити Бога про прощення. Спершу важчі гріхи потрібно перерахувати, а потім «повсякденні», не конкретизуючи все детально, щоб при детальній розповіді не вдатись до осудження іншої людини, бо людина приступає до сповіді, щоб щиро жаліти за вчинене. Не можна ні на чиї плечі скидати свої провини, а щиро признатись та покаятись.

Чи є потреба говорити на сповіді про онанізм, перелюб та інші види сексуальних втіх?

Чи повинен священник ставити запитання з приводу цієї теми?

Церква такі речі, як онанізм, перелюб та сексуальні збочення поєднує одним гріхом – «Блуд». Тому під час сповіді священнику достатньо буде сказати про цей гріх одним словом, не уточняючи деталей.

Священник може поставити деякі питання, але тільки з бажанням направити людину на праведну дорогу, тобто допогти їй позбутись того чи іншого гріха, а от цікавитись детальним описом цих діл він не може.

Чи можна людям, що живуть у цивільному шлюбі, або тим, які у державній установі зареєстрували свій шлюб, але не вінчались у церкві сповідатись?
Якщо люди мали сексуальні стосунки перед шлюбом, то священник має право за покуту сказати відмовити більше молитов та напоумити поправитись і не допускати більше цього. Люди, які живуть у зареєстрованому державним органом шлюбі можуть сповідатись. Єдиним випадком може бути заборона на сповідь – це коли один із партнерів був вінчаним та не отримав церковний розвід. Ще не має права приступати до тайни сповіді той член подружжя, який до реєстрації шлюбу був мантійним ченцем.

Які дії слід вчинити, якщо збрехав отцю під час сповіді?

Щоб отримати відпущення гріхів від Бога потрібно все чесно розповісти отцю під час сповіді. Але є різні люди й деякі нервують під час сповіді, або соромляться зізнатися у певних гріхах. В такій ситуації потрібно повторно піти на сповідь, та знайти сили зізнатись у всіх гріхах, щоб не отримати осуд від Бога. Не треба ніколи забувати, що Бог є всюди і Йому все про кожну людину відомо, збрехати можна пароху, але не Господу Богу.

При яких обставинах не відпускаються гріхи під час тайни покаяння?

Це коли людина, яку привели до церкви, свідомо каже, що не хоче сповідатись та глузує над гріхами та зневажливо ставиться до святих тайн. В такому випадку парох може відмовитись сповідати та відпускати гріхи такій особі.

Наскільки регулярно Православна Церква закликає людей до таїнства покаяння?

Приступати до таїнства покаяння людина повинна при духовній потребі (коли знає, що вчини той чи інший гріх), а не по відмітках у календарі.

Проте християни Православної церкви зазвичай сповідаються під час чотирьох постів, що є у році; на день уродин та іменин й перед якимось серйозним днем – весілля, подорож, перебування у лікарні, тощо.

Не завжди після сповіді можна отримати спокій у душі. На це можуть мати вплив різні фактори. Якщо таке відчуття виникає, то необхідно збільшити кількість сповідей, більш щиро молитися, постити та давати милостиню. Тільки при досягненні душевної рівноваги та спокою буде відпущення усіх гріхів.