Поява коронавірусної інфекції в Україні після того, як епідемія розійшлася світом, була фактично неминучою. До цього мали призвести такі фактори, як легкість зараження повітряно-крапельним шляхом, велика заразність, активний рух українського населення за межі країни. Отже, нічого дивного в тому, що вона нарешті з’явилася на території нашої країни, немає.

Проте, nCoV-2019 (офіційна назва коронавірусу) чогось надзвичайно страшного собою не являє. Смертність від нього становить трохи більше 3%, за офіційними даними ВООЗ – пташиний та свинячий грип були більш небезпечними. Хоча – вибачте – він слугує моделлю розповсюдження інфекцій, які могли б бути набагато більш смертоносними.

Власне кажучи, проблема коронавірусу взагалі значною мірою роздута ЗМІ та соціальними мережами. Тільки не треба казати про новітні технології промивання мізків! Адже в даному випадку спрацював класичний варіант «Агентства ОБС» («одна бабця сказала»).

Переказування чиїхось страхів, банальне невміння критично підходити до отриманої інформації, небажання аналізувати те, що вже відомо. І те, що людина завжди більше боїться незнайомого.

І плюс до цього – добре, старанно забуті банальні правила поведінки у випадку будь-яких захворювань, які передаються повітряно-крапельним шляхом. Про них ідеться в усіх статтях «як врятуватися від коронавіруса»:

• чисті руки,
• провітрювання приміщення,
• вологі прибирання,
• марлеві пов’язки у хворих (а не у здорових) – вони не дозволяють розлітатися слині з вірусом,
• здорових маски не захистять – вірус через неї пройде без перешкод, а на пов’язці буде осідати безліч небажаного, що буде поступово вдихатися здоровою людиною.

Та це відхилення від теми. Зараз ми спостерігаємо наслідки головної біди, яка стосується нашого суспільства – зневаги до науки. Вона починається з небажання вчити у школі точні та природничі науки, пліток, химерних вигадок антивакцинаторів (будь ласка, не плутайте з тими, хто вимагає використання якісних вакцин, а не генериків невідомого походження для своїх дітей!), тотального презирства до науки взагалі.

Результат – фактичне її придушення до напівживого стану, через катастрофічне недофінансування. І втрата мізків, оскільки кваліфіковані спеціалісти мікробіологи, вірусологи, епідеміологи ідуть туди, де вони будуть затребуваними, тобто на Захід.

Отже, маємо в результаті дві речі.

Перша – голосне запитання «А чому в нас немає вакцин, ліків, епідемічних програм?»

Друга – фактично знищений Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечнікова МОЗ України в м. Одесі, що працював навіть у роки Громадянської війни і Перших визвольних змагань. Єдина установа в Україні, яка безпосередньо займалася проблемами біологічної безпеки.

Цікаво знати: Ціна лідерства України в експорті курятини: м’ясо – Європі, відсутність питної води – нам

Причому, що найцікавіше, глибокі дослідження в ньому стосувалися саме епідеміології грипу та ГРВІ (гострих респіраторних вірусних інфекцій). І велика кількість науково-дослідних інститутів, що має таке недофінансування, що багато співробітників працюють з далеко неповною оплатою.

Тож тепер запитання «Чому в нас немає вакцин?» звучить досить іронічно, чи не так?

А ще ми бачимо абсолютний провал інформаційної політики в плані захисту від епідемії. Люди не поінформовані, живляться чутками, не розуміють, що відбувається. Їх поведінка нагадує середньовічну дикість – що явно продемонстрували події в Нових Санжарах і паніка, що спалахнула в Чернівцях, де зареєстрований перший випадок захворювання на коронавірусну інфекцію.

Як підсумок, можна сказати: Україна виявилася катастрофічно не готовою до викликів через появу нових захворювань. Навіть більше – і добре відомих хвороб теж. Як кір, спалах якого минулого року сягнув велетенських розмірів. І епідемія туберкульозу – на фоні закриття тубдиспансерів і незрозуміло-куди-відправлення хворих на його відкриту форму.

А нові хвороби будуть з’являтися завжди. «Святе місце порожнім не буває», і закони екології, на відміну від людських, відмінити не можна. Знищили бактеріальні болячки – чуму, холеру – їм на зміну прийшли вірусні та пріонні. Згадаємо, скільки їх було хоча б за останні пару десятиліть – коров’ячий сказ, пташиний та свинячий грип, SARS, тощо.

Ми маємо привчитися жити у світі, який ніколи не буде безпечним, і став дуже малим через технічні можливості людства. А «заходи боротьби з епідеміями» на кшталт перекриття доріг та жбурляння каміння допоможуть лише самому вірусу. Маємо приймати виклики.

Але через невігластво і ігнорування науки, її недофінансування Україна замість технологій зупинення епідемій, придатних для ХХІ століття, швидкими темпами скочується до середньовіччя і насильства до хворих або тих, хто може ними бути. Дійдемо ще й до спалювання відьом? Перспектива лякає.

Вас також може зацікавити: Коронавірус vs грип: просто порівняємо