З 32 державних вугільних шахт лише 4 є прибутковими. Але при цьому кожна шахта вимагає постійного обслуговування і впровадження заходів задля її безпеки. Які з  кожним роком і новим пройденим метром стають складнішими і дорожчими. Потрібна постійна відкачка води, забезпечення ефективного кріплення, тощо. Також потрібні постійні виплати шахтарям.

А потреба у вугіллі поступово знижується. Тим більше, що зараз у світі простежується жорстка тенденція до зменшення використання викопного палива. В Україні також планується повне припинення вугільної генерації електроенергії до 2050 року. Тож, проблеми із шахтами будуть тільки наростати.

На фоні стратегії зменшення використання вугілля слід потурбуватися і про проблеми шахтарів. Для них потрібний соціальний пакет і стратегія переведення їх на інші роботи. Адже це професія стає дедалі менш затребуваною, і шахтарі можуть стати значних джерелом значних соціальних заворушень. Тим більше, що вони, як правило, отримують досить великі зарплати і неохоче змінюють роботу.

Залишити шахту напризволяще, без додаткових спеціальних дій по безпечному виведенню її з експлуатації не можна. Оскільки підтоплення підземними водами призведе до забруднення водоносних горизонтів, просідань ґрунту, інших проблем, небезпечних для нормального існування території навколо неї.

Тож, закриття кожної шахти – досить дороге задоволення. Воно коштує державі від 200 до 500 мільйонів гривень.

Хоча закриття шахт зараз і вимагатиме від держави досить значних вкладень, які становлять порядку 14-15 мільярдів гривень, але це гарне вкладення в безпечне екологічно чисте майбутнє. І в забезпечення соціальної стабільності до того, як почнуться проблеми

Зараз планується закриття 21 шахти. Прибуткові і ті, що мають значні і досить доступні запаси вугілля, поки що будуть функціонувати.

Читайте також: Економічний вимір забруднення повітря: мільярди втрат щодня і невідомі перспективи для України